Я, кажется, заболеваю.
Сегодня весь день непонятное чувство: не то не выспалась,
не то наоборот больше, чем нужно, поспала.
А еще я слышу в легких остатки сигаретного дыма. Я ведь до Запорожья не курила около двух недель.
А там снова захотелось. Да и не могла отказаться от вкусного кофе и "Парламента" в баре. Игорь угощал,редко где так шикануть можно, а я иногда люблю делать себе приятное, пускай с помощью таких мелочей.

The most stupid way to forget you is ignoring you.

Сейчас меня прет на старые, забытые, но любимые песни, и сегодня я перечитала все стихи Игоря. После поезда захотелось, потому, что он тогда прочитал мне мой любимый его стих

Осклілий день у спазматичній
безнадії.
Стрімкий потік із неминучих фраз.
В зашафнім схові нудяться архіви
архіви з довідок про мене і про вас.
Лункий цілунок
в руку
для годиться
Ваш перелюбник в барсовім манто
з мурином шофером періщать жовте листя
Я ваш?
.......Ви мій.
А він?
- Ніхто...
Посеред міста і фокстроту,
лящання шибок й ліхтарів...
Я ваш дощенту, ваш до йоти
Ви ж не моя, й не його – поготів.
Ваші слова, зітхання, сміх, екстази,
наївні порухи злегка тремтливих вій –
це просто мушля, мила, що одразу
злітає ниць під годинковий бій.
Я мушу йти...
Я скоро...
На добраніч...
Мене чекають – не сумуй та спи...
Я слухав це й під посмішкою неміч
Зубами різав грубо на хрести.
Мов виднокруг.
Мов вітер.
Мов комета,
ви були завжди в сотнях кінолент,
ні на хвилинку не спинивши лету,
не закохавшись в мене ні на мент.
Осклілий день у спазматичній безнадії.
Стрімкий потік із неминучих фраз.
В зашафнім схові рештки стомленої мрії:
Про новий день,
Про мене
І про вас..
(с)Гнат Дарнишин