кудись у далечінь підуть зі снігом
всі ті, кого немає тут із нами.
цей сніг, неначе біла і холодна піна,
простелена холодними містами,
тролейбусні зупинки - як кордони.
щоразу шлях протоптаний до дірок.
і серце зупиняється раптово,
опісля видихів з прокурених кватирок.
щомісяця збіга належний термін.
і дітися нікуди, не помітять
холодні, сині, пліснявілі вени
дощу. на небі вмить розтануть квіти.
асфальт замерзлий, мов льодовий стадіон,
крокуючи повільно, поринаю
у щось вогке, повільне, наче сон.
і виринути звідти як,не знаю.
зими прихід дається нам взнаки.
червоне небо, ніби налилося
чиєюсь кров'ю. порухом руки
здіймаю вітер.так, як повелося.
сніги на мить паралізують, як ковтають.
ховають десь далеко, не дістати.
в холодну скриню, а ключа немає.
доводиться терпіти і чекати.
закрию очі. ніч така невдячна,
немає сну, і на кавалки мозок.
і з кожним вечором стає все більше лячно,
що хтось на мене вчинить в небо позов...