<o:p> </o:p>
читать дальше Карнавал восени Нагадав мені свято, Коли всі йдуть донизу, Одягені в шати, Карнавал не на всіх, Лише тільки на двох, Ти чтогось ще не встиг? То суддя тобі - Бог. Восени нема слів, Є лише тільки сум, І якщо ти не встиг, То звільнися від дум. Розбивай тарілки, І стріляй по птахах, Що летять у Краї, та не цілься у дах. По дахах ходить дощ, Розсипаючи сни, Сміття, калюжі, листя, тощо все це зміни, але не весни. Чорно-білою гаммою, У моєї душі, Все зривається наново, Ти мені напиши. Це не смуток в мені, Скоро осінь. І все. І порожні таксі, Мене десь понесе. Знову мокрий асфальт, Який пахне слізми, Телебачення, і на шпальтах, чи ти бачиш - це скрізь ми. Карнавал - це не свято, Це ілюзія радощів. А ти віриш в це радо, А я просто чекаю дощів... Восени мені буде затишно, Восени мені будуть сни. І всі ці ілюзорні радощі Залишатиму до весни. Непокірні вітри із півночі Прилетять і накриють нас. Я колись гулятиму поночі, І усе прогуляю за раз. Карнавал довго не спиняється, І чорнила останні краплі. Мої сни знову десь тиняються, За вікном знову дащ накрапує... |